Константи

Константи являють собою фіксовані значення, що не мо­жуть змінюватися впродовж виконання всієї програми.

Спосіб визначення кожної константи залежить від її типу. Константи мови С++ слід поділяти на літеральні та типізовані.

Літеральна константа— це лексема, що являє собою зо­браження фіксованого числового, рядкового або символьного значення. Такі константи бувають цілі, дійсні, символьні та рядкові(табл. 3.2).

Таблиця 3.2	Літеральні константи мови
Константа	Формат	Приклади
Цiла	Десятковий: послідовність десяткових цифр (0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9), що починається не з нуля, якщо це не число нуль	9, 0, 217925
	Вісімковий: нуль, за яким розташова­ні вісімкові цифри (0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7)	02, 050, 07245
	Шістнадцятковий: 0х чи 0Х, за яким розташовані шістнадцяткові цифри (0, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, А, В, С, D, Е, F)	0x1B9, 0X00FF
Дійсна	Десятковий:[цифри].[цифри]Експоненціальний: [цифри][.][цифри]{Е|е}[+|-][цифри]	9.7, .001, 87. 0.7Е6, .15е-3 9.2, 920 е-2, 92.Е-1, .92Е1
Символьна	Один чи два символи, що подаються в апострофах	‘А’ , ‘ю’ , ‘* ‘ , ‘db’ , ’\0′, ‘\n’, ’\012′, ‘\х07\х07’
Рядкова	Послідовність символів, що подають­ся в лапках	“RESULT”, “\t sum__s=\0x5\n”

 

Цілі константи можуть бути десятковими, вісімковими та шiстнадцятковими.

Довгі цілі константи (long) мають літеру l або L в кінці, наприклад: 32768L; 0777777l; 0XFL. Для завдання константи, без знака (unsigned) застосовується літера u (U),наприклад 65535u. Довгі константи без знака записуються з використанням двох літер відразу: (ul, UL) або (lu, LU).

Дійсні числа у мовах програмування мають дві форми подання: десяткову (природну) та експоненціальну (показникову).

Десяткова форма дійсного числа — це звичайний десятковий формат запису дійсного числа, тільки частина дійсного числа відділяється від дробової крапкою, а не комою, наприклад 10.123, 1.0123, 1012.3, 0.0010123.

Експоненціальна форма дійсного числа використовується для запису дуже великих або дуже малих чисел, для яких за­давати зайві нулі не зовсім зручно, наприклад: 1 .0123*10²⁰,1.0123*10^-10. У цій формі запису числа можна виділити такi основні характеристики: знак числа, мантису числа, знак порядку та порядок числа. Зазначені характеристики дійсного числа зберігаються у пам’яті комп’ютера. Число у показнико­вій формі може бути представлено, наприклад, так: 1.0123Е-10. Мантиса записується ліворуч від знака експоненти(Е чи е), порядок — праворуч. Символ Е (е) означає основу степеня 10, і компілятор розпізнає цей запис як форму представлення дійс­ного числа. Символ пропуску всередині числа не допускається, а для відділення цілої частини від дробової використовується не кома, а крапка. При додатних значеннях числа і мантиси знак «+» можна не вказувати.

Як десяткова, так і екcпоненціальна форми запису допуска­ють відсутність або цілої частини, або дробової, але не двох одразу.

За замовчуванням всі дійсні константи мають тип double— подвійну точність, що найчастіше займає в пам’яті 64 біти, тобтo 8 байтів. Але у випадку, якщо програміста не влаштовує тип за замовчуванням, його можна вказати явно за допомогою спе­ціальних літер. Так, додавши літеру f чи F, константі надають дійсний тип float зі звичайною точністю, наприклад, 8.5f. Якщо в представленні константи використовується літера L чи l, то вона має тип long double.

Зображення від’ємної цілої чи дійсної константи вважається константним виразом, що складається зі знака унарної операціi зміни знака (-) та константи, наприклад: -273, -2730.е-1, -273L.

Символьні константи мають один або два символи, що подаються в апострофах. Односимвольні константи займають у пам’яті один байт і мають стандартний тип char (character-символ). Двосимвольні константи займають два байти і мають тип int. Символьні константи мають цілий тип і їх можна ви­користовувати як цілочислові операнди у виразах.

Заслуговують уваги послідовності, що починаються зі знака «\», їх називають керуючими або escape-послідовностями. Символ зворотної косої риски «\» використовується для запису кодів,що не мають графічного зображення, для запису симво­лiв, а також для виведення символьних констант, якщо їх коди заданi у вісімковому та шістнадцятковому вигляді (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Керуючі послідовності мови С++

\а	звуковий сигнал
\b	повернення на крок
\f	переведення сторінки (формату)
\n	новий рядок
\r	повернення каретки
\t	горизонтальна табуляція
\v	вертикальна табуляція
\\	символ \ — зворотна коса риска
\’	символ ‘ — апостроф
\”	символ ” — лапки
\0	нуль-символ
\?	знак питання
\0ddd	вісімковий код символу
\0xddd	шістнадцятковий код символу

Рядкова константа(рядковий літерал)— це послідовність cимволів,що подається в лапках (тобто в символах «”» )і збері­гаеться у неперервній ділянці пам’яті, наприклад: “Это строковый литерал”. У кінець кожного рядкового літералу компілятором додається нуль-символ,що предствляється керуючою послі­довністю «\0».Тому довжина рядка завжди на одиницю більше кількості символів у його записі. Таким чином, порожній рядок (” “) має довжину 1 байт. Слід звернути увагу на різницю між рядком з одного символу, наприклад, “С” і символьною конс­тантою ‘С’ . Порожня символьна константа неприпустима.

Керуючі послідовності можуть також застосовуватись у ряд­кових константах. Так, якщо всередині рядка потрібно записати лапки, то перед ними слід розташувати зворотну косу риску («\»), за якою компілятор відрізняє їх від лапок, що обмежують рядок:

“Книга имеет название \”Язык прогаммирования С++\” “.

Рядки,що записані у програмі підряд або через символи пропуску, при компіляції конкатенуються («склеюються»). Тоб­то послідовність двох рядків

цілком еквівалентна рядку:

“Уча других, мы учимся сами. Успех — это успеть.”.

Довгу рядкову константу можна розмістити також на декількох рядках. У цьому випадку ставиться зворотна коса рис­ка і натискається клавіша Enter. Наприклад:

Поняття та приклади оголошення типізованої константи, тобто константи, що використовується як змінна, значення якoї не може бути змінене після ініціювання, розглянуті вище.

Існує інша можливість задання констант — з використан­ням директиви препроцесора #define,при цьому оголошення має вигляд:

#define ім’я константи значення константи

і наприкінці такого запису символ «;» не ставиться, тобто:

Директива #define визначає ідентифікатор (ім’я констан­ти) і послідовність символів (значення константи), яка замінює ідентифікатор у тексті програми.

Нульовий покажчик (NULL-покажчик)— єдина неарифме­тична константа мови C++.

При застосуванні великої кількості логічно взаємозалежних констант C++ доцільно користуватися константами перелічення. Тип перелічення має вигляди:

enum {список іменованих констант};—неiменоване перелічення,
enum [ім’я] {список іменованих констант};—iменоване перелічення.

де  enum—службове слово(enumerate—перелічувати);
ім’я— ім’я списку констант;
список іменованих констант— розділена комами послідов­нiсть iдентифікаторів або іменованих констант вигляду:

ім’я константи = значення константи.

Наприклад:

enum {Anton, Ivan, Piter};
enum Months {January = 1, February, Marth, April, May, June, July, August, September, October, November, December};

Якщо значення константи перелічення не визначено, то воно на одиницю більше значення попередньої константи. За замовчуванням перша константа має значення 0. Тоді у першому прикладі константи одержать значення:Anton = 0, Ivan = 1, Piter = 2, а у другому — значення: January = 1, February = 2, Marth= З тощо. Іменовані перелічення задають унікальний цілочисловий тип і можуть використовуватися як специфікації типу для визначення змінних.